Реалізація Державного стандарту дошкільної освіти за освітнім напрямом "Мовлення дитини. Основи грамоти"

 Базовий компонент дошкільної освіти - це Державний стандарт, що визначає вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів освіти дитини дошкільного віку (6 - 7) років, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті відповідно до міжнародних стандартів якості освіти.

Мета Стандарту - збереження самооціності дошкільного дитинства, визначення особливостей та вимоги до рівня розвиненості, освідченості та виховання дитини дошкільного віку, забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

«Дошкільна освіта є невід’ємним складником та першим рівнем у системі освіти – стартовою платформою особистісного розвитку дитини. Затверджений стандарт забезпечить підвищення якості дошкільної освіти в Україні та приведення її до відповідності міжнародним стандартам. В основу документа покладено ідеї гуманістичної педагогіки, патріотичного та громадянського виховання та солідарної відповідальності держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти й інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей дошкільного віку»

1.Мовленнєва компетентність — здатність дитини продукувати свої звернення, думки, враження тощо в будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів. Мовленнєва компетентність об’єднує фонетичний, лексичний, граматичний, діалогічний, монологічний складники та засвідчує їх взаємозалежність і взаємозумовленість.

Навички: ефективно спілкується рідною мовою, свідомо намагається говорити виразно і правильно, чітко промовляючи звуки і слова відповідно до орфоепічних норм української мови; регулює дихання і темп у процесі мовлення; володіє силою, висотою, тембром голосу, володіє вербальними і невербальними засобами виразності. Виявляє навички звукового аналізу простих слів. Вживає всі частини мови, граматичні категорії, різні за складністю типи речень; володіє елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення; узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами (рід, число, відмінок, дієвідміна, клична форма тощо). Ініціює і підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника і звертається із запитаннями, орієнтується в ситуації спілкування, вживає відповідні мовнні і немовні засоби для вирішення комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету. Складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповіді - повідомлення, роздуми, пояснення, етюди), переказує художні тексти, складає за планом вихователя і самостійно казки і різні види творчих розповідей; розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на запропоновану тему, за ігровою та уявлюваною ситуаціями, за результатами спостережень та власної діяльності; самостійно розповідає знайомі казки, переказує зміст художніх творів, користується пояснювальним мовленням (пояснити хід наступної гри, майбутній сюжет малюнка, аплікації, виробу); планує, пояснює і регулює свої дії; імпровізує, розмірковує про предмети, явища, події, друзів; робить елементарні узагальнення, висновки; висловлює зв’язні самостійні оцінні судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, героїв художніх творів. Виявляє здатність до словесної творчості у різних видах мовленнєвої діяльності.

2. Комунікативна компетентність — здатність дитини до спілкування з однолітками і дорослими у різних формах конструктивної взаємодії; здатність підтримувати партнерські стосунки, заявляти про свої наміри і бажанні, узгоджувати свої інтереси з іншими, домовлятися, за потреби аргументовано відстоювати свою позицію.

Навички: вільно й невимушено вступає в розмову з дітьми і дорослими, використовуючи різні форми звертання та репліки; виявляє ініціативу в спілкуванні, будує різні типи діалогу між двома - чотирьма дітьми; виявляє здатність домовлятися («Нумо так…»), звертатися по допомогу («Допоможіть мені, будь ласка»), пропонувати допомогу («Я можу вам допомогти»); використовує різні вербальні та невербальні засоби для привітання, висловлення подяки тощо; володіє різними формами мовленнєвих висловлювань (питання, зустрічне питання, згода, уточнення, заперечення, сумнів, прохання, вимога, ігрова вимога, дозвіл, порада, відмова, спонукання, задоволення, здивування, вдячність, жаль, невдоволення, вдячність, пояснення, міркування, доказ та ін.) відповідно до різних ситуацій спілкування з дорослими та однолітками. Може проаналізувати та пояснити причини виникнення суперечливих чи конфліктних ситуацій, виявляє суперечності (невідповідності) та аргументи «за» і «проти», висуває версії можливого розгортання подій («Що б сталося, якби…?», «Слід вчинити так…, тому що…» таін). Бере участь у перемовинах. Тримається в діалозі невимушено, розмовляє тактовно.

3. Художньо - мовленнєва компетентність — здатність відтворювати художньо- естетичні враження від сприйняття літературних і фольклорних творів засобами різних видів художньо-мовленнєвої діяльності, що засвідчує ціннісне ставлення дитини до художнього слова як культурного явища, друкованої чи електронної книжки, достатній для художньої комунікації рівень літературної обізнаності.

Навички: підтримує бесіду про зміст, ідею, характери та вчинки героїв твору, відповідає на запитання дорослого, висловлює свої враження, переживання, оцінно- етичні судження стосовно персонажів, співвідносить оцінки літературних героїв з власною поведінкою, реальними подіями; переповідає відомі казки, оповідання; усвідомлює та пояснює зміст прислів’їв, приказок, доречно використовує їх у мовленні; відгадує описові загадки; інтонаційно передає різні почуття при виконанні літературних творів; відтворює в мовленні образні вислови з художнього тексту; чітко промовляє скоромовки, чистомовки, прислів’я та приказки; бере участь у мовних іграх. На основі засвоєного зразка складає невеличкі розповіді, казкові історії за змістом скоромовок, прислів’їв, власні описові та порівняльні загадки, лічилки, колисанки; придумує іншу кінцівку літературного твору, доповнює текст казки, оповідання додатковими епізодами.

Основною формою навчально мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку є спеціально організоване заняття з розвитку мовлення, що може проводитися в індивідуальній, підгруповій чи загальногруповій формах. Мовлення є стрижнем будь- якого іншого виду діяльності:

-         Ігрової, Господарського - побутової, Пізнавальної, Пошукової, Музичної

Образотворчої, Фізичної

Утворюючи в єдності з нею макродіяльність, у якій дитина використовуємо мову й мовлення для вирішення величезної кількості різноманітних завдань: мовленнєво-ігрова діяльність, художньо - мовленнєва діяльність, комунікативно-мовленнєва діяльність.

Які види діяльності пріорітетні для формування мовленнєвої компетентності

Навчально - мовленнєва діяльність реалізується на спеціально організованих заняттях із розвитку мовлення(індивідуальних, підгрупових та загальногрупових).

Її мета - цілеспрямоване формування фонетичних, лексичних і граматичних умінь, необхідних для повноцінного спілкування та складання різних типів висловлювань( опису, міркування, повідомлення, пояснення, доведення..), які важко сформувати за межами спеціального заняття. У навчально-мовленнєвій діяльності мова та мовлення для дітей є не лише інструментом пізнання і спілкування, ф й  предметом спостереження, елементарного дослідження, вправляння. Проте життя дитини наповнене різними видами діяльності, у процесі яких вона здобуває певні знання, відбувається її психічний розвиток, передусім мовленнєвий. Чим ширший буде коло видів діяльності дитини, то більше можливостей для досягнення свободи і впевненості у своїй мовленнєвій діяльності вона матиме.

Найбільш ефективними для розвитку мовлення є  такі види діяльності:

-        Мовленнєво-ігрова;

-        Комунікативно- мовленнєва;

-        Художньо- мовленнєва діяльність

Мовленнєво ігрова діяльність передбачає використання дітьми набутих раніше знань, мовленнєвих умінь та навичок у нових зв’язках і обставинах Ігрова діяльність у дошкільному дитинстві є провідною і грунтується виключно на інтересі малят до гри, її правил і дій. Мовленнєво-ігрова діяльність спрямована передусім на розвиток і вдосконалення мовлення дітей. Воно охоплює мовленнєвий зміст і забезпечує супровід дидактичних, народних, рухливих ігор, із текстами та діалогами, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові ситуації спілкування, у яких дитина виступає в ролі активного мовця. У процесі гри дитина легко запам’ятовує нові слова, описує свої дії, що сприяє опануванню мовлення. Для розгортання мовленнєво-ігрової діяльності необхідно сформовані уявлення про побудову ігрового сюжету, різноманітні ігрові дії з предметами, засвоєні мовленнєві вміння і навички. Саме в ігровій діяльності яскраво проявляється образність діалогічного мовлення, у якому поєднується мовні й немовні засоби виразності. У грі між дітьми встановлюстья надзвичайно насичений мовленнєвий зв’язок, що може входити за межі конкретних ситуацій.

Комунікативно-мовленнєва діяльність напрям впливає на формування мовлення дітей, адже відбувається в процесі їх мовленнєвої взаємодії у системах «вихователь-дитина», «діти- вихователь», «діти-діти», «дитина –діти», підтримування контактів з іншими мовцями в процесі безпосереднього спілкування.

Комунікативно-мовленнєва діяльність невід’ємна від ігрової, художньої, пізнавальної, дослідницької та інших…, у яких постійно виникають ситуації, що потребують емоційного та мовленнєвого реагування, сприйняття певної ролі. Залучення дитини до різних форм комунікації(звернення, привернення уваги до себе чи до  чогось іншого, формулювання запитання, відповідь на запитання, прохання, зауваження, пропозиції, відмова, подяка, передбачення), залежить від мети, змісту, засобів діяльності.

Художньо - мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку охоплює широкий спектр дій художнього спрямування, стрижнем яких є мовлення. Цим терміном позначають специфічний вид діяльності, пов’язаний зі сприйманням, розумінням, відтворення дітьми змісту художніх творів у різних видах ігор і театралізованих дійствах. Водночас це мистецько творча діяльність(музична, образотворча, театралізація малих літературних творів), яка супроводжується образним мовленням.

Розрізняють такі види художньо - мовленнєвої діяльності:

Літературно - мовленнєва;

Образотворчо - мовленнєва;

Музично - мовленнєва;

Театралізовано - мовленнєва.

Стрижнем що поєднує мовлення з назвами видами діяльності, є художні образи, які діти сприймають у процесі ознайомлення з творами мистецтва й відтворюють у різних видах продуктивної діяльності. Словесний образ, тобто образ, народження у слові, не просто повідомляє про ті чи інші факти, події.

Актуальними для розвитку мовлення е всі форми організації пізнавльної діяльності дитини, спрямована на забезпечення розуміння зв’язків : дійсність мислення – мова. Тому не втрачаються такі форми роботи з розвитку мовлення дітей, як спостереження, бесіди, полілог, вправи, розповідання.

Отже змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосування. Так, пріорітет має надаватися творчому характеру мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності у процесі їх виконання.

Полілог – проблемна, нерепродуктивна бесіда, спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення. Вихователть у полілозі – режисер. Будь- яка відповідь приймається як можлива, як своєрідне розв’язнення проблеми. Вихователь як авторитетна особа може висловлувати в кінці розмови свою аргументовану позицію, залишивши при цьому дітям право вибору залишитись при своєму чи прислухатись до думки поважної досвідченої людини,

1 Отже полілог – це один із методів розвитку мовлення у дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою умовою полілогу є створити довірливу атмосферу.

2 Вправи - багаторазове повторення дітьми мовленнєвих дій. За характером вони можуть бути імітаційні(просте повторення складного слова для запам’ятовування чи звука для оволодіння вимовою), конструктивні(вправляння в оволодіння розумовою дією- добір узагальнюючих слів до групи прикметників або іменників, добір протилежного за значенням слова), творчі ( формулювання запитань у бесіді), ігрові( наприклад , для вправлення дітей у зв’язному мовленні створюється уявна ігрова ситуація – крамниця з виставкою іграшок)

3 Структурно – систематична схема – ефективний метод навчання розповідання(опису та повідомлень). Його суть полягає в тому, що вихователь за допомогою стимульних  слівзадає логіку опису чи повідомлення, так би мовити його скелет. На початкових етапах навчання складання розповіді відбувається колективно. Діти емоційно заряджаються одне одного бажанням розвивати сюжет, підтримують, доповнюють, отримують задоволення від мовленнєвої діяльності, наповнюются впевненістю у своїх силах.

Розповідання команди: - ефективний метод навчання розповідання чи переказу. Вихователь пропонує дітям самим обрати свою команду, домовитися, хто починатиме, продовжуватиме, а хто закінчуватиме оповідь. Перший раз педагог може порадити дітям, як доцільно домовитися про частини оповіді. Такий спосіб організації дітей вимагає бути уважним до своїх товаришів. Цей метод можна використовувати в інших навчальних ситуаціях.

Інтерв’ювання. Цінність цього методу полягає в можливості посилити та збагатити діалог батьків і дітей. Цей метод передусім для батьків, оскільки він показує їм внутрішній світ їхніх дітей, формує ставлення до дитини як до особистості. Разом із цим інтерв’ю, у процесі якого відбувається щире зацікавлення думкою дитини з різних питань, цінне тим, що виховує прагнення до самостійного мислення, почуття довіри і поваги до цінності, розвиток уміння висловлюватися.

Ось такі теми для інтерв’ю: «Три бажання в день св. Миколая : що я побажав собі,своїй родині, своєму дитячому садку..»

« Я у тата і у мами просто скарб, тому що…»?

«Дорослі та діти: чим вони відрізняються, що в них спільного, про що вони мріють ?

Високий рівень мовленнєвої активності дітей на заняттях забезпечується доцільно і помірно дібраними засобами стимулювання мовлення. Дидактична наочність, коректурні таблиці, інтелектуальні карти, плакати, сюжетні картинки, літературні твори.

Засоби формування мовленнєвої компетентності

1.Дидактична наочність - у різних її форматах плакати, схеми, різні картки, картини, інтелектуальні карти, коректурні таблиці, ілюстрації, листівки. Завжди була і залишається одним із головніших засобів навчання і виховання дітей дошкільного віку. Адже вона може наблизити величезний природній і соціальний світ до дитини, формування в неї важливі знання та уявлення в різних галузях людського життя

2.Плакати, і сюжетні картинки - потужний засіб основа пізнавального діалогу, що може стати важливим елементом не лише знань з розвитку мовленню проектної діяльності, інтегрованих занять, проживання тематичного дня, початку екскурсії. Зазвичай картинки на заняттях працюють не довго , плакати багатоаспектні вимагають значно більше часу для сприйняття та обговорення(  діти мають підходити до них, комунікувати з однолітками, розглядати)

Традиційний алгоритм із сюжетними картинками та плакатами- сприйняття їх у загальногруповому форматі зразок розповіді вихователя та відтворення його дітьми. Педагог може залучити дітей до складання розповіді в індивідуальному  чи груповому порядку чи командою в будь який зручний час навіть після заняття. Діти самостійно можуть обрати ту частину яку вони будуть  описувати без допомоги вихователя.

3.Інтелектуальна карта - це по суті структурно - логічною схемою, у якій в радіальній формі відображені зв’язки ключового поняття, розташованого в центрі, з іншими поняттями теми, що разом складають нерозривну єдність. Складання карт дає змогу збагачувати словниковий запас дітей. Така карта складається за активною участь дітей на їхніх очах. Діти активно їх коментуються, долучаються до її вдосконалення, доповнення в різних формах життєдіяльності. Тож процес створення карт спільно з дітьми є засобом активізації мовленнєвого розвитку, комунікативні взаємодії.

4.Коректурні таблиці- являють себе інформаційне - ігрове поле з різною кількістю клітинок( від 9 до 25) заповнених предметними картинками( цифрами або буквами, або цифрами і буквами, символами знаками).

Карти можуть бути тематично дібрані або змішані за змістом. Кожна клітинка має у верхньому куті номер, під зображенням- записане слово, що його пояснює. Це дає змогу використовувати коректурні таблиці не лише для реалізації, численних пізнавальних, інтелектуальних мовленнєвих завдань(фонетичних, лексичних, граматичних, мовленнєво - творчих), а й формування в дошкільників пізнавальних умінь у різних сферах пізнання, закріплення навичок орієнтування в просторі( перед, за, між, вище, нижче), розвитку уваги та спостережливості.

Крім того, завдяки регулярному використанню коректурних таблиць діти без  особливих зусиль привчаються запам’ятовувати, форму слова, співвідносити його вимову з буквеним вираженням, що надає малятам упевненості у власних словах, забезпечує в майбутньому добру  техніку читаня завдяки впізнанню засвоєних раніше слів. Формування навички читання і друкування слів за умови використання коректурних таблиць відбувається без жодного тиску з боку дорослого за максимальної залученості дітей в активний процес мислення. 

5.Літературні твори - один із  найвпливовіших способів особистісного розвитку дитини, насамперед мовленнєвого. Літературні тексти можуть сприйматися дітьми по різному: як джерело інформації, забава, інтелектуальне завдання, витвір мистецтва, повчальна соціальна ситуація, моральне правило, виконання якого є обов’язком для всіх, ігровий сюжет, джерело і стимул до творчості.

Найпоширеніші форми в ознайомленні дошкільників з літературними й фольклорними творами в закладі дошкільної освіти - заняття з художнього читання й розповідання чи заучування вірші напам’ять з обговоренням і відтворенням змісту.

Роль педагога:

Позиція дорослого в діловій взаємодії з дитиною – важливий чинник набуття дошкільником мовленнєвої компетентності. Щоб позиція вихователя сприяла мовленнєвому розвитку дітей, педагог має удосконалювати не власне мовлення, а сприяти сприяти розвитку мовленню своїх вихованців. Підтримувальна позиція вихователя передбачає сформованість вміння не тільки формулювати запитання, які б стимулювали мисленнєву діяльність дітей, а й давати запитання так, щоб підтримувати інтелектуально-мовленнєвої діяльності всієї  групи дітей: адресувати запитання усім дітям; не діалогізувати довго з однією дитиною; не звертатися кілька разів підряд  до тієї самої дитини; розсаджувати дітей на заняттях так, щоб вони добре бачили вихователя, не відволікати їхню увагу зауваженнями дисциплінованого характеру, проводити заняття спокійно, впевнено, у живому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати, висловити самостійну думку

Участь батьків:

Підтримка батьками процесу формування мовлення дитини може відбуватися шляхом:

1 Розвитку мовленнєвих навичок дитини:

Дотримання в розмовах із дитиною правил літературної мови, своєчасного виправлення мовлення дитини;

привертання уваги дітей до звукового складу рідної мови, регулярного залучення до ігор на визначення місця звука в слові;

розмови із дитиною, спонукання її до запитань, пояснення незнайомих дітям слів;

створення ситуацій;

розповідання про різні події, переказування змісту мультфільмів і прочитання книжок ;

організація пізнавальних бесід із дитиною як рівноправним співрозмовником, що передбачає спонукання її до висловлення своєї думки, допомогу в розміркуванні, аргументуванні, доведенні справедливості своїх припущень;

привчання дитини до планування власних дій, чітко промовляти послідовність кроків до реалізації задуманого; до аналізу отриманого результату та шляхів досягнення задуманого.

2 Розвитку комунікативних навичок дитини:

 Нагадування дитині про необхідність дружнього спілкування(привітання, прохання про допомоги, пропонування допомоги чи підтримки, висловлення подяки), демонстрації власного позитивного прикладу такої поведінки;

демонстрація їй способів комунікації за допомогою гаджетів, обговорення їхніх переваг і недоліків порівняно з живим спілкуванням;

надання дитині можливості брати участь у розмові з близькими чи знайомими по телефону, допомога в засвоєні базових мовленнєвих формул телефонної розмови;

вправляння дитини у вживанні етикетних комунікативних формул із різними категоріями людей, різними за статусом у різних життєвих ситуаціях;

обговорення з дитиною конфліктної ситуації, що сталась, того, як можна було б їй запобігти, полегшити, якщо б побудувати суперечливий діалог по-іншому.

3 Розвиток художньо-мовленнєвих навичок дитини:    

Виявлення батьками ціннісного ставлення до книжки як до джерела пізнання;

облаштування книжкового куточка, полички, спільного придбання  книжок;

підтримка бажання дитини збагачувати свій літературний досвід, розповіді про свої улюблені книжки, пригадування того, як з книжок були вашими друзями в дитинстві;

запровадження ритуалу щоденного читання книжки з подальшим обговоренням особливостей характеру та поведінки різних персонажів;

 запрошення дитини виразно декламувати улюблені вірші на родинних зборах, народних святах;

влаштування літературно - мовленнєвих ігор із загадуванням - відгадуванням загадок, складання інших кінцівок до знайомих текстів, ігор за змістом літературних творів.

  Мовленнєва компетентність у площині оволодіння основами грамоти - це здатність дитини до фонематичного сприйняття, звукового аналізу елементів мови, готовність до письма, друкування й читання свого імені, простих слів.

Навички: виокремлювати з мовленнєвого потоку речення, сприймає його як кілька пов’язаних змістом слів, що висловлюють завершену думку. Здатна здійснювати звуковий і складовий аналіз слів, самостійно складати звукові схеми слів відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний), виоклемлювати наголос у словах; складати речення, виділяти послідовність слів у реченні, складів та звуків у словах. Виявляє здатність ділити слова на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначати кількість та послідовність складів; записувати друкованими літерами своє ім’я й короткі прості слова. Демонструє готовність до письма: здатність координувати рухи очей і кисті руки та впевнено рухатися по площині вздовж рядка під час виконання графічних завдань. Здатність розрізняти усне й писемне мовлення, розповідь і друкований текст.

Навчання грамоти – складна аналітико – синтетична діяльність. Опанування процесу читання вимагає розвиненого фонематичного слуху для здійснення складної операції: співвіднесення із виділеним звуком букви як його графічного зображення(кодування), поєднання однієї букви з іншою і відповідного вимовляння букви у звук чи склад (перекодування).

Три періоди навчання грамоти: Добуквений (добукварний) – це формування фонематичного слуху;

Буквений (Букварний) - це ознайомлення з буквами, навчання складового читання

Післябуквений (післябукварний) -  вправляння у злитому читанні

Методи та методичні прийоми формування фонематичного слуху у дітей

-         Дидактичні ігри зі звуками.

-         Складання римовок, аналіз звукового складу слів, виокремлення першого та останнього звуків у слові, визначення порядку інших звуків тощо…;

-         Моделювання схеми слова.

-         Ігрові вправи та завдання на встановлення місця звука в слові.

-         Загадування загадок, інтонування, зразок вимови звука вихователем, примов «долонька», прийом «диригування».

-         Промовляння слів дітьми, порівняння слів зі схожим звукосполученням, визначення довжини промовленого слова (коротке, довге, найдовше).

-         Графічне зображення слів за допомогою умовних позначень (лініями, прямокутниками тощо).

-         Знаходження (за вказівкою вихователя) слів-назв, слів-ознак, слів-дій.

-         Промовляння звуків у слові в супроводі оплесків у долоні, крокування, підстрибування, визначення місця кожного слова в реченні.

-         Графічне позначення речень на дошці, папері, смужками на столі (зображення системи речення).

-         Складання речень із певною кількістю слів.

-         Збільшення кількості слів у реченні.

-         Самостійне моделювання речень дітьми.

Методика Марії Монтессорі – навчання і самонавчання на основі оригінального дидактичного матеріалу: вирізна рухова абетка, наждакові літери, букви з шорсткого паперу, фігурні вкладки для обведення, картки з картинками та підписами під ними, коробки з дрібними предметами..

Методика Глена Домана – Ключовий засіб- система карток з предметами картинками з надрукованими словами. Комплект картинок охоплює різні сфери знання і має п’ять рівнів ускладнення (окремі слова, словосполучення, прості речення, поширені речення, тексти.)

Методика Гелфорда Макіндера – Ключовим засобом у методиці Г. Макіндера є низка довідників(індикаторів), ігрових конструкцій, спеціальних картонних карток, що кріпляться на стіну та охоплюють всю абетку. На подальших етапах картки з буквами замінюють на картки зі словами, що підписані під  предметними картками.

Методика Людмили Шелестової – Навчання дітей швидкого читання підпорядковане завданням загального розвитку дитини: пошук оптимальних шляхів, поєднаних в процесі розвитку дітей (інтелектуального, мовленнєвого, чуттєвої сфери, сенсорики, моторики); формування позитивної мотивації, емоційного задоволення від процесу читання

Участь батьків: Підтримка щодо розвитку мовленнєвої компетентності дитина в оволодінні основами грамоти може відбуватися шляхом:

-         Підтримки інтересу дитини до друкованого слова через влаштування обміну записками, спонукання дитини до читання друкованих слів і коротких фраз;

-         Звернення уваги дітей під час прогулянок на написи і вивіски на магазинах, будівлях, транспорті; спонукання запам’ятовувати їх, впізнавати знайомі написи, виокремлювати в них букви, промовляти злито;

-         Вправляння дитини у виконанні звукового аналізу слів, ініціювання гри з відгадуванням і добором слів на заданий звук у будь - якій ситуації.

-         Підтримки інтересу дитини до письма, друкування букв і слів, підтримкою її в цьому бажанні.

-         Вправляння дитини в читанні й писанні друкованими літерами свого імені, імені рідних та інших коротких простих слів.

-         Прочитування знайомих букв, слів на сторінках книжки під час читання;

-         Переконання дитини в перевазі уміння читати й писати як ключові до пізнання людиною таємниць світу.

Вчити дітей висловлювати свою думку, аналізувати, спілкуватися з дорослими однолітками, вміння легко комунікувати, тоді дитина готова до школи.